Як не хотів би я про неї не писати,
Мабуть така романтика душа.
Що кожне слово про любов повинне стати,
Щоб в кожному рядку вона була.
Ота любов котру я не ціную,
Я не терплю її,нічого в ній нема.
Те почуття котре в душі керує,
То лиш емоції,прив'язаність пуста.
Ця насолода,кращий з всіх наркотик,
І розчинившись в ньому я живу.
Від теплоти сердець,що стали одним цілим,
Я проти течії непомічаючи пливу.
Метелики у холоді вмирають,
Смак поцілунків лишиться завжди.
Зникає тихо,відчуття зникає,
І я не знаю куди далі йти.
Мені здається я не розумію,
Шукаю днями відповідь у ній.
Розбите в ціле склавши,
Я вірю їй...я знову вірю їй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2012
автор: Демура