Таке прозоре може
а в ньоми безкінечність.
Йду дальше чую холод,
не зважаю я на нього.
А за хвилями паруса,
хотіла дойти але не змогла!
Зупиняв мене не холод,
я мовчки йшла дальше.
Але голос так сказав ,
що в житі є і краще
І чую смак соленої води,
і знов дорога у вітри.
Тепер на саме дно,
ми знов зяляжемо.
А може і не ми,
а просто наші сторони.
Таке прозоре море,
а в ньому ми двої.
А там на піскових просторах,
підступність в людських очах!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362907
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.09.2012
автор: Така як є.