Чорні хмари, небо обійняли,
Кружляють над землею зухвало,
Кидають сльози на нас криваві,
Лякають блискавками, громами...
І ллються сльози ті, мов з решета,
Повз земних туманів мережива,
Падають на старого кашкета...
Бо моя парасолька ледь жива.
Вітер в цьому багатоголоссі,
Вже куйовдить Осені волосся,
Розкидає , щоб переплелося,
Так воно в ці дні та й повелося.
В калюжах купаються листочки,
Обірвані платтячок, шматочки,
Пірнають мов качечок синочки,
Чи маленькі жовтороті дочки.
Як же ж мені, аж до болі, їх жаль
Та нічого і не вдієш на жаль...
Грає сумну мелодію скрипаль
І летять журавлики в синю даль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362891
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.09.2012
автор: Макієвська Наталія Є.