А ти і я,як небо та земля,
Холодний місяць поруч з теплим сонцем.
Слова мої не чуєш ти,а я
Не розумію те,що ти мені говориш.
Ми різні так,але в серцях одне,
Вогонь горить та ми не відчуваєм.
Через дрібниці залишаєм все,
І нові радощі для себе знов шукаєм.
Та не відчувши теплоти в душі,
Оманою ми серце заповняєм.
Хоч знаємо що то не те,
Та вдаємо що ми цього не знаєм.
І пам'ять серцю спокою не дасть,
І кожну мить ми будем пам’ятати.
Забути ,стерти серце вже не дасть,
Це ж було те що вміло наповняти.
І каплі спогад падає на дно,
Холодне серце знову оживає,
І б’ється сильно відчувши любов,
Тоді лише ж ми спокій відчуваєм.
Ми знаєм шлях,ми знаєм куди йти.
Та боїмось нам краще відштовхнути,
І кожен день не думаєм про це,
А серце зна,та ми не вмієм чути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2012
автор: Демура