Давай від всіх втечемо вдвох туди,
Де хатка в лісі, а навколо повна тиша,
Де ні душі нема , нікого, тільки ми,
Лиш вітер стиха гілками колише.
Вода в джерельці чиста мов сльоза,
Верба схилилася ,милується собою,
Заводить пісеньку веселу стрикоза,
І ніжне сонечко вітається з тобою
Де тепла річка витікає із струмка,
На схилах повно оселилося ожини,
Довкола – просто неземна краса,
Й на світ очима дивишся дитини.
Краплинами смарагдів небо плаче,
Даруючи приємну прохолоду,
І зразу барвами всіма веселка наче
Всміхаючись, чарує свою вроду.
Цвіркун веселу пісню виграє,
А бджоли запашний нектар збирають.
Там промінь сонця з річки воду п’є,
В дупло горішки білочки складають.
Давай втечемо, будемо лиш вдвох,
Повітря там прозоре й чисте, чисте,
А під ногами – золотисте листя й мох,
В усіх дерев вбрання таке барвисте.
Вночі на небі зорі - мов алмази,
Казково сяють в місячному світлі,
А у траві блакитні вогники одразу
Включають світлячки свої примітні.
Велике царство там грибне живе,
А квітів - безліч, аж п’янить їх аромат,
Чарівна ніч там подарунки роздає,
З цієї казки не повернемось назад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362727
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2012
автор: Настя Ковал