Стиглий дме вітер, ще ніжний осінній цей вітер.
Небо відкрите, ще хмар табунами не вкрите.
Та вже – вагітне, дощів набирає несміло.
Тихо пташина засмучена в гіллі щось квилить.
Осінь – ще юна, ще коси у верб заплітає.
В неї про дозвіл на холод ніхто не питає.
Листя в багрянець фарбується в старого дуба.
Скоро тополя саф”янове листя загубить.
Пізній метелик складає обламані крильця.
Знає, що зиму йому вже не взнати, боїться.
Чом же так сумно, не знаю, чому вже так сумно
Осені тихо бринять верховіттями струни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362675
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2012
автор: Ліоліна