скажи мені, совість
як же так можна
не знаю чи справлюсь, сама подивись
я живу в час
коли на моральне
ніхто не зважає вже так як колись
коли на духовне не дивиться жоден
мало хто й хоче
а ще менше бачить
і люблять не душу
не знаю що люблять
лишились інстинкти, нестримні, звірячі
я вірить не хочу
так жити не вмію
де тіло нічого не значить, вже звично
де все навпаки
де все вже з нуля
в фіналі таємне
спочатку фізичне
не хочу я жити і знати "так треба"
віддатись задарма
душі не відкривши
та кому відкрити
якщо всі бояться
якщо вже не бачать у цьому потреби
занепад чуття
коли бруд весь спочатку
коли поцілунок інтимніше сексу
і можете спати
та щось не впорядку
людина чужа як не була у серці
мені просто страшно
що буде з світом
як близькість душевна лякає людей
ах як же тяжко
не хочу я вірить
що світить нам темний дешевий бродвей
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362551
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: eshlie