Люди дурні̀, які хочуть спалити,
Сушити до тла Океан моїх рим
Життя без якого – тільки тускніти,
Кида̀ти навколо лиш попіл і дим
Для кого вони, бездумні сексоти,
Розтоплюють пару, щоб взятись за край?
Безликі, продажні, але ж «поліглоти»!
Турботливі іншим, а їх «не чіпай!»
Бездушність облуди для них неосяжна,
Коли їм нагода така ще впаде?
Вже років зо-двадцять пісня протяжна,
А зараз «громада» у наступ піде
Безликий орел… Ще мало простору?
Ти брудниш Праненьку у море темниць!
Накинув на «щирих» червоного мору,
«Дайош» чисту свіжість на розквіт дурниць?!
Пропащі стежини… Стійкіші до моря,
Бо, їм, Океан лиш «других сорті̀в»
Не важко кидатися вістрями горя,
Без совісті, люду, чогось ще хотів…
-----------------------------------------------
А я – хочу жити у цім Океані!
Немов той фрегат розправляти вітрила
Коритися вітру на зустріч омані,
Але, хочуть ду̀рні обрізати крила,
Накинути «святість» безсовісних псів
Від ласих пожив, що охляли продажні
Але, руки геть! Вже досить лісів,
Які Ви зрубали за клаптик… «Відважні»!
Паперу всім мало? Приймайте відмову:
Народ захищає від пазурів мову!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362504
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 06.09.2012
автор: Вальдемар Феруменко