Тернопіль спить давно.
Мені одній не спиться.
Причина може в каві, голові.
Я не збагну де та причина.
Авто все рідше чути, за вікном...
а за вікном нещадний вітер.
Там є життя, бурлить,гаса.
І я живу. Я буду жити.
Ця жалість, знову зрадниця сльоза.
Душа тремтить від спогадів проклятих.
Тернопіль спить, не сплю лиш я.
А завтра новий сплеск емоцій.
Треба налаштувати вир думок.
Їх на полички положити.
Я спати хочу і у снах...
я все збагну, дізнаюся як жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362497
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: Лилианна