Шепоче стиха очерет

Спішу    до    завороту    річки,
Де    верб    плакучих    тихий    ряд,  
Журби  зоставлені    відмітки,
Заполонили    водну    гладь.
І    трохи    сум    свій    запізнілий
Від    верболозу    приховав,
Бо    в    небі    синім    журавлиний
Ключ    в    далеч    журно    закликав.
Немає    крил,    не    знаю    мови,
Шепоче    стиха    очерет,
І    річка    хмуро    зводить    брови…
Так    хочеться    за    ними    в    лет.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362471
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: Г. Король