І не дружина й не кохана,
А дивна птаха я така
Зима лишилась і зостався
Промінь осіннього тепла.
Не зміг ти буть мені опорой
Не зміг і вберегти родину
Тепер самотньо їдь додому. Мене забудь.
Я гордо знов підніму крила
І полечу удаль
Зняла навік печальну маску
І відпустила всю печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362040
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 04.09.2012
автор: Bega