Я ніколи не забуду її запах:
Вона пахне провінційно-безтурботним літом,
Чи бузком, залишеним в кімнатах,
Молоком із медом, яблуневим цвітом.
Я ніколи не забуду її очі –
Очі кольору небесної блакиті…
… після півночі сильніше кровоточать
Рани пам’яті – беззахисно відкриті.
Я ніколи не згадаю її голос,
Він бо зітканий з незвіданих мелодій.
Боячись її ім’я назвати вголос,
Шепочу його ледь чутно, наче злодій.
***
Вона часто після того мені снилась…
Я ніколи не забуду її запах…
Окрім згадувань – нічого й не лишилось,
Я ніколи не знайду її… у чатах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362003
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2012
автор: Антон Срібний