На узбіччі життя, де спориш проростає крізь долю,
Я стою і молюсь. Я не знаю, куди мені йти.
Дощ спада мовчазний. І немає країв цьому полю.
І молитва моя усе плине туди, де є ти.
Мов хвороба душі, твої очі в мені не згасають.
Не карає Господь – та я просто лишилась сама.
Ти – молитва моя. Й непомітно в мене поринають
Ті дороги в життя, де на весну подібна зима...
2006.05.08
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2012
автор: Анно Доміні