Перламутрові хмари
на вереску неба.
Слів пісок
застрягає
у трІщинках часу,
Вітер розгойдує простір,
до волі ласий
крАде у осені
останнє тепло.
Потекло
Щастя
від тебе до мене
дощами, листами, впалим листям,
пунктирними рисками,
Сонце на заході
в"язне ірискою,
Далекими й блИзькими
бувають наші тіла,
Одним єдиним - Душа.
Переорана чорна рілля
пахне Любов"ю...
Картопля круглими світами
стримить в дворі горою.
Мені б - з Тобою,
Тобі б - від мами,
дорогами, шляхами,
З землі руками
Вічності взяти-
Нове Небо зіткати!
Кохати
І не звикати,
не зникати
з обрію НАШОГО серця...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361934
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2012
автор: LaLoba