Ця зовнішня "краса" сьогодні є, завтра нема....
а душа, душа? Знаєш скільки там бруду? ніхто не знає, бо ніхто не побачить, навіть той хто знає мене "краще всіх"... А я бачу, я знаю, я відчуваю, як бруд розїдає мене із середини і поки він там, я спокійно не зможу жити... Але поки є в серці любов я можу дихати і не вмерти... а знаєш шо найгірше? Шо поки я живу і знаю, що мінятись ніколи не пізно, я ще нічого не зробила... Це свідчить про те, що моя самооцінка опустилась надто низько і щоб її підняти треба кожен день вбивати в собі щось. Брати і виривати прямо із м"ясом і кров"ю весь негатив із свого нутра...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361857
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2012
автор: ЕТ