Розболівся якось шлунок у Бобра Данила.
Що вже бідна його жінка тільки й не робила:
І примочки прикладала,і траву варила,
І пігулок у аптеці цілий міх купила.
Та Данило всі ті ліки викинув у ящик:
-Чи ти думаєш від цього стане мені краще?
Ні,не буду я гидоту отаку ковтати,
Аби мене не винесли ногами із хати.
Краще ти поклич Івана,хай мене провіда,
Але так ,щоб не дізналась його жінка Ліда.
В нього є таке лікарство,бачив я учора,
Що поможе кому хочеш від всякої хворі.
Принеси мені,будь ласка,хліб і огірочки,
А сама йди подивися на курчат і квочку.
Будь спокійна,не хвилюйся,порайся близ хати.
Зараз кум Іван наш буде мене лікувати.
Як вернулася дружина десь за півгодини,
То застала у кімнаті отаку картину:
У коханого на пузі виситься макітра,
Рідина у ній плюскоче,десь,мабуть з півлітра.
А Данило крізь соломку рідину ту п’є.
Закусює огірочком і,мов кінь,ірже.
Жінка крикнула сердито:-Геть макітру,в сумку!
Кум на те:-Це ж новий метод лікування шлунку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361779
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2012
автор: Galina Udovychenko