Повітря скоро закінчиться,
І я – помру неушкодженим,
І зірка моя знов засвітиться:
Незаймана, новонароджена.
Свідомість потроху втрачається,
Думки засинають у спогадах,
Слова на пісок осипаються –
Тікають, стікають по сходинах.
У снах заблукав – і не вибратись,
На пів-існування приречений.
З полону ілюзій – не вирватись,
В реальність прохід – засекречений.
Повітря невдовзі закінчиться,
Хіба, зможу дихати мріями.
Повітря скоро закінчиться,
Та поки живу… надіями.
(2011)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361758
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2012
автор: Антон Срібний