Одшуміли й загасли ті темні мої перспективи,
Де у дзеркалі ночі я бачила очі твої,
І вчувались мені тільки стогони й шепоти хтиві,
І примари із мороку гнули мене до землі.
Одшуміли й загасли… І нині у вільному леті
Шлях до Світла долаю, хоч, може, летіти й летіть.
Але більше ніхто – жоден привид на цілій планеті –
Не зіб’є із путі, що не викривив морок століть.
2011-07-29
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361620
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2012
автор: Анно Доміні