Йдеш по життєвих дорогах
Не знаєш, що чекає вкінці
Весь шлях проходиш в тривогах
Людина і доля - знатні гравці
Падаєш, ноги збиваєш до крові
Піднімаєшся, знову ідеш
Де ж скільки взяти тієї любові
Щоб життя прожити, як хочеш, без меж
Приблудні пси - люди-Іуди
Тягнуть у бездну тебе за рукав
З ними спокою навіки не буде
Ти ж їх добре ніколи не знав
По невідомим маршрутам мандруєш
Збиваєшся з курсу, все летить шкереберть
Ностальгічно за минулим жалкуєш
І втягує тебе майбутнього круговерть
Сивиною пил дорожній осідає
Вже ноги слів розуму не чують
Прощальна мелодія душу крає
Є ще надія, що тебе не забудуть
Може, нащадки твої збережуть
Скарб, що за шлях увесь ти зібрав
Може, по твоїх стежках підуть
Натраплять на те, що колись ти шукав
©Copyright: Леся Приліпко, 2.09.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361522
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.09.2012
автор: Леся Приліпко-Руснак