Усе не так,як ми плануєм.
Бо плани наші не такі,
щоб ми могли усе здобути.
Ми думаєм,що ми всесильні,
що ми все можем,але ж ні.
Пройдуть роки,усе минеться
і будем ми збирать плоди,
усього того,що зробили.
Ось дівчинці ми помогли
і бабцю через дорогу перевели,
а дідуся в трулейбус підсадили,
усе дрібне,та не значне,
але хорошу славу ми здобули.
Там накормили ми пташину,там котика,
а там іще якусь тварину.
Ми в Бога заслужили на дитину,
а краще,ще якщо на трьох.
Кому ми маєм все віддати,
оці заслуги,доброту,оце тепло,турботу.
І вчаться діточки мої,як осягнуть оцю науку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361463
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.09.2012
автор: Людмила Таланчук