Пташеня вже виросло, розправляє крилечка,
До небес все тягнеться, проситься в політ,
А в пташихи бідної потерпає серденько –
Страшно відпускать його в цей безмежний світ.
- Мамо, відпусти мене, хочу я до сонечка,
Що так ніжно шле мені теплі промінці.
Відчини вікно мені і відкрий долонечки
Молодих чекає світ – ми його творці.
- Полетиш, синочку мій, ти назустріч сонечку
Що не завжди лагідне, може й обпекти.
Знай тебе чекатиме мамине віконечко,
Як в душі поселиться присмак гіркоти.
- Світ прекрасний, матінко, гіркоти не буде в нім,
Подивись, вже кличе нас вітер перемін
Дай змахнути крилами в небі яснім голубім
За своїми мріями стрімко навздогін.
- Научайся мужності, подолай всі труднощі –
В буревіях з грозами набирайся сил.
Не цурайся щедрості, долучись до мудрості
І зламать не дай комусь дужих своїх крил!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361434
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.09.2012
автор: Олена Бондар (Бондаренко)