Боже, Ти ж дозволив нам зустрітись,
Ти зробив це схрещення доріг...
То не дай нам розлучитись!
Що зробити щоб ТИ наші почуття зберіг?
Ти знав, що я впаду в його обійми,
Ти знав, що збожеволію тепер...
Тоді чому стою я біля прірви?
Скажи чого Ти у мені помер?
Чому розради я не маю у молитві?
Чому згасає іскра у очах?
Господи, я ж твій мистецтвовитвір!
Не дай померти у безсонних цих ночах...
Ти ж знаєш краще, як ніхто не знає,
Як я сумую й божеволію за ним...
Тоді скажи чи він мене кохає...
А він ковтає сигаретний дим
І так далеко, а його я потребую,
Я відчуваю як в його легенях осідає яд,
Я голосно кричу та він не чує...
Боже, може ти почуєш і повернеш все назад?
Тоді коли він поряд мене,
І ми з ним дивимось на хмари,
Коли нічого нам не треба,
Не треба друзі, клуби, бари...
Коли лиш ми, коли нас двоє.
ТИ ж знаєш, все було прекрасно!
А зараз, зараз що в нас є???
Походу все було "напрасно"...
ТИ знаєш, Боже, сильний біль,
Який людині не відчути,
Але Ти ж відчуваєш мій
І дозволяєш йому бути...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361294
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2012
автор: ЕТ