Хай буде так – ти доля не моя.
Ти іншій даний, хоч кому – не знаю.
Ти звернеш гори, перетнеш моря,
Щоб принести в долонях горстку раю.
Нехай любов аж до небес горить.
Хай не для мене ця жага зоріє.
Не зупиняйся, о прекрасна мить!
Неси у вічність цю зухвалу мрію.
Складуть пісні, та знаю – не мені,
І подвиги здійснять в ім’я кохання.
Моя ж душа, забута у пітьмі,
Засне, розбита марним сподіванням.
Я знаю, до таких палких сердець,
Ніколи не доїде мій гінець…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361269
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 01.09.2012
автор: Лілія Ніколаєнко