*
Розкіш м"якої тихенької ніжності
Люблю я вечір. Небо між домами
Рожево-жовте – спілий абрикос.
…
Ліоліна
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360118
Моя подруга захотіла
З мого вікна побачить небо.
Ну, то беремося до діла –
Бо небо все ж побачить треба.
Вона – в Хмельницькому на небі
Зазвичай зірки рахувала.
А я – у Києві, далебі
У Києві їх теж немало.
Порахувати ми їх разом
Рішили ввечері. Побігли
Ми за вином, (проте ж не разом),
Щоб краще спілкуватись, бігме.
Бо абрикосове те небо,
Що за вікном мене чарує,
Дарунок Всесвіту, чи гебо*,
І споглядати то вартує.
Та от. «Компи» напоготові.
В онлайн - обидві, а фужери
Шампанським з бульками вже повні.
Рахуємо небес химери.
Так потихеньку з абрикоси
Той колір переповз на грушу,
А потім – і на сливи косі,
Сказати я по правді мушу.
О, небо вже по фіолету
Ударило, таке незвичне!
Горошини, як у балеті,
Котились, ніжно-полуничні.
А потім дивлюсь – бегемоти
Якісь рожеві пристрибали.
Подруга каже:- Це-єноти?
О, небо суто на п”ять балів.
Ті бегемотики купались
З єнотами. І сливи їли.
Отак у небі поєднались
І тим були разом щасливі.
І ми – щасливі. Спілкування!
Нам і кіна було не треба.
Це – жартівливе римування
Про нас, шампанське. Ще – про небо.
*гебо – 7 руна германського алфавіту. Означає «Дар»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361267
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 01.09.2012
автор: Ліоліна