Все хутчіш у повітря вривається запах
літа скошених трав та небесного дна,
і штрихами рудими в жоржинових шатах
надвечір"я малює свій сюр про «мина».
Поміж небом і тверддю землі розіп’ята
у чеканні своєму причинна туга,
в швидкоплинному айстросезонному святі
напинається промінь як тятива.
В цьому треморі простору, наче стигмата,
заятриться мовчазна допоки печаль,
але разом, повір, не сутужно минати
і шукати в етері ще теплий причал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361208
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2012
автор: Лана Сянська