Ти богом був, володарем стихій.
Орлом величним на усіх гербах.
Та у багно спустився образ твій,
І блиск зірок перетворив у прах.
Я вірила так віддано в любов.
В душі для тебе будувала храм.
Та стала вся жертовність молитов
Лише сюжетом для банальних драм.
Для тебе я зреклася вільних крил,
Та відкуп не приймають за таких.
Тягар гріхів тебе повік накрив,
Для мене ж розлюбити - смертний гріх…
Тепер молюсь я на порожній трон,
А бог-орел літає між ворон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361198
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 31.08.2012
автор: Лілія Ніколаєнко