надії на краще майбутнє
поступово тануть
в долонях байдужості
нестримне бажання
знову стати людиною
душить
заплямованими руками
втраченої репутації
мрії дитинства
колись
ніщо не мало недоліків
колись
світло допомагало
шукати сліди
тікаючої власної сутності
колись
можна було доторкнутися
до темряви
й не відчути
холодні подихи
жорстокості майбутнього
бійся, примаро!
тебе ніхто не виплутуватиме
із гострих пазурів
долі
на яку заслуговуєш
тебе ніщо не врятує
від спогадів скоєного бруду
спи спокійно
і не думай
що невдовзі
все має змінитися на краще
не сподівайся
що ось-ось
тебе буде прощено
і знову буде можливість
відчувати прискорений рух годин
без страху
перед довгоочікуваною пасткою
тіла й розуму
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361046
Рубрика: Верлібр
дата надходження 31.08.2012
автор: Lucre