нефаренгейтове..та знову градус сорок.
доторкнись подихом до мого бездихання
не спопелися кригою в своєму пориванні
у голові гнітючими сніжинками кружляє морок
неможливо вбити того хто помер.
цей подих сотню раз мою душу жер.
янгол відлітає без крил.
решето зостається без дир.
я не змогла повернутись зі спогадів.
я не пускала себе у реальність.
я не хотіла кидатись скажено у здогадках.
тихенько йшла.свій погляд на тобі спинивши.
у безкрайність...
...чи може там безрайність?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361037
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2012
автор: Закохане літо