1.
"Ти втретє цього літа зацвітеш",- без усілякого пафосу пісня саме цього,мого літа... літа 2012.
Так, це було тричі. Три короткі зустрічі з Ним. Три неймовірні спалахи в очах.
Я дійсно вважаю, що очі можуть відобразити все, що коїться в середині. І це помітно не тільки по мені. Я бачила, як світились... сяяли... неймовірно променились карі оченята моєї маленької К. після зустрічі з її коханим семінаристом.
2.
Як я боялась зустрічі з О. Ви відчували колись, як все перевертається в середині, ніби з вас цієї ж секунди випорхнуть мільйони кольорових метеликів?... так сталося зі мною, коли о 7.13 мій потяг прибув на вокзал зовсім чужого для мене міста. Люблю Самбір. Тепер він завжди асоціюватиметься з Ним.
І ось, мій погляд зупиняється на хвостику, який стрибає поміж інших, поспішаючи до мене. Це була моя К., моє маленьке карооке сонечко. Але де ж О.? Я шукаю рідний погляд серед десятків незнайомців. Бачу! Нарешті! Феєрверк!
3.
У Самборі поруч із ними я була тиждень, чудових сім днів і шість ночей. Зараз я готова рахувати години і хвилини, а тоді я цінувала кожну секунду свого життя... життя поруч із ним... заради нього.
Ми відривались, немов маленькі діти. Гуляли вузенькими вуличками маленького Самбора і пили смачнющу, запашну львівську каву.
Тоді я намагалась спокійно дивитись йому в очі, але як мені було це складно. Я взагалі не люблю дивитись у очі. А тут він... Але нарешті я могла спокійно розмовляти з ним, сміятись, не турбуючись про те, що нам може хтось завадити.
Адже К. все знала. Вона бачила наші погляди і мовчала. А як мені тоді хотілось поділитись своїм щастям із кимось іще.
4.
Тільки там, в тому чужому, невідомому для мене місті він вперше наважився взяти мене за руку, хоч я дурна вдавала ніби мені байдуже. Його грубі руки ніжно, ніби боячись пошкодити, гладили мої. Це було найдзвичайно солодко, так наче дитині дали спробувати найсмачнішу цукерку в житті.
5.
На жаль, я не чула гри його акустики, але слова із пісні "Creep" тепер якоюсь мірою стосувались і мене.
Пам'ятаєте?
"You just like an angel, your skin makes me cry..."
6.
Останнього дня він запитав мене: "Чому люди, коли прощаються плачуть? І що означає питання: коли ми побачимось ще?" Я промовчала, боячись щось сказати. Але у мене було таке відчуття, ніби він не може знайти відповідь у собі, ніби це зараз стосується саме нас.
Тоді я не бачила сліз О., але відбиток його руки і руки маленької К. на склі всю ніч супроводжував мене додому.
7.
Все закінчилось нічим. Але я все ж сподіваюсь, що колись ще хоч раз почую його акустику.
***
Звичайно, це не все, що хотілось сказати і описати. Але, це все, що дозволило мені сказати моє серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361025
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: вічно молода