Постаріли яблуні на рік
У саду, де вечір засинає,
І крадеться осінь до воріт,
А сліди дощами розмиває…
Осінь … забринів у серці сум,
Осінь … не чекає, не питає…
Осінь… не тривож жіночих дум,
Осінь… листя з саду облітає.
Ще недавно сад садили в двох.
Він разом із сином підростає.
Що намислив далі Господь Бог?-
Хай ця мить ніколи не минає.
Посивіли хмари – до дощу,
Та поволі літо спочиває,
Яблуками друзів пригощу,
Що у своїм саду незбираю. 27.08.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361009
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: без псевдоніму