Душа проситься в політ,
Зупинитися не може.
Бо такий цікавий світ!
У рядках його я множу.
Я сапою залюбки
(Пальцем по клавіатурі)
Прополю свої рядки,
Постираю вірші хмурі.
Ще – занудні, ще – такі,
Де римую «очі – ночі»,
Ще занадто вже липкі, -
Пісня липнути не хоче.
Ще я радості собі
Дозаправлю на природі.
І з собою в боротьбі
Сумувать не буду, годі.
О, який чарівний світ! –
Сонце, небо, зорі, місяць.
Цей прекрасний дивоцвіт
Мрію у вірші «повісить».
Ну, як щось воно не те –
Десь рядок кривий чи рима,
Чи десь кома пропаде,
Чи ще - млість якась незрима,
То лопату я візьму
І скопаю знову грядку.
Свої літери в рядку
Поскладаю по порядку.
Щоб помножити цей світ
Й дарувати його людям, -
Запустити у політ
Мрії замість сірих буднів.
Душа проситься в політ,
Зупинитися не може.
Бо такий натхненний світ!
У рядках його я множу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360867
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: Ліоліна