Майбутнє має бути, - шепіт
Народжував у голові бажання, мрій
Дзеркалом був обрій. В небі
Тонув і танув погляд. Жодних дій
З моєї сторони. Лише присутність,
Аби цю мить Бог, десь, зафіксував.
І танцювало полум'ям майбутнє.
Я змінювався. Час спливав.
І обертався піснею, що в грудях
Завжди жива і кожен спогад знає,
І витягає всі. І хто збагне, що буде?
А краще вже було. Усе минає...
Так ностальгія якорем чіплялась,
Аж, раптом, ясно я впізнав життя своє:
Не я жив, не я житиму, а я – лиш тільки зараз.
І все моє буття в двох літерах: я – є!,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3608
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.03.2005
автор: женя стінкі