Моя зима уже занадто сива,
Аби вітать розквітлую весну.
Чи я була у цім житті щаслива?
Чи я кохала? – Досі не збагну.
Минулося: і я була весною.
Моя усмІшка запалила світ.
Душа була, мов небеса, ясною,
І знала я на все тоді одвіт.
Ну а тепер, коли вже сиві коси,
Здається, що не знаю нічогО.
І лиш тепер, коли я вже й не осінь,
Я розумію, як люблю Його.
2009-05-26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360703
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2012
автор: Анно Доміні