З якимось дивним відчуттям -
Я заливаю брудом вікна,
Можливо, й не без співчуття,
Яке буває в мене зрідка.
Я зачарований життям,
Не менше, правда, аніж смертю,
Як же багато в ньому плям,
Які до скону – не відтерти.
Я поблукаю навмання
У лабіринтах підсвідомості,
Знайду своє чергове «я»,
Покопирсаюсь в власній совісті.
Я заворожений життям,
Не більше, правда, аніж смертю.
Багато в ньому темних плям…
Та я не звик… бути відвертим.
(2010)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360702
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2012
автор: Антон Срібний