Я стою і геть ніхто
Не бажає зупинятись.
Вони чують зовсім інші
Голоси у голові.
Я тримаю палець вгору,
Отже, вмію сподіватись,
І продовжую, і мрію
Опинитися в теплі.
А машини проїжджають,
Всіх женуть проблеми різні,
Кожен хоче опинитись
Десь не там, де зараз є.
Водії все чітко знають,
У них правила залізні,
А у мене жодних правил;
Траса, знову, заграє.
І я чую гул мотору,
Фари сяють, наче очі:
Подарунком на дорозі
Помаранчовий камаз.
Зупиняється. Питають.
- Я хочу втекти від ночі.
Я схвильован, бо для мене
Це, насправді, перший раз.
Я ішов сюди шукати
Не машину, що підкине.
І знайшов людей, і віру,
Гарний настрій в темний час.
Я дивлюсь з кабіни й бачу:
Морок міста, дійсно, гине,
А мене вперед увозить
Помаранчовий камаз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3607
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.03.2005
автор: женя стінкі