Від подруг твоїх давно вихолов слід,
Та в тебе не гасне надія,
Хоч голосно кажуть в обличчя "привіт"
Та в спину шепочуть - "повія".
Йдеш в ранці з одним, повертаєшся з іншим,
Це звично, це вже не подія.
Та осуд людський стає щоразу злішим
І в спину кричать вже - "ПОВІЯ"!
Я б носив тобі квіти із райських садів,
Бо ти ж бо була моя мрія.
Я ладен був пити із твОїх слідів
А ти, з*ясувалось, повія.
́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2012
автор: maxaon