Твоє коліно, місячно-бліде
екран викреслює з нічної зали.
Вино до цього. Дощ поки іде.
Обставини шляхетно пов"язали.
Блукають тіні в тебе на щоках,
рожевій сукні та зіницях чорних.
Тримаю вечір в стомлених руках,
та у думках космічно-неозорих.
Надворі дощ підкрався надосінньо
і трохи п"яно лізе під сорочку.
Довкола синьо, нереально синьо
і світла вікон мішані шматочки.
Тепер іти під жовті ліхтарі
та дихати вологими словами,
що застрягають в листі нагорі
чи між очима, сірими ставами.
Я загортаю руки до кишень.
Між нами вже тепер тариф "Осінній".
Екрани згасли і тепер лишень
цей світ у нас ставково сіро-синій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360499
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2012
автор: Невідомий Автор