Сутінки сумом наповнили груди,
Краплі надії течуть по щоках,
Тіло долає дорогу в нікуди,
Час помирає на моїх руках.
Місто свій подих затамувало,
Тала вода змила втому і страх,
Вічність, лиш тільки, поцілувала…
І, знов: помирати на часу руках
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3604
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.03.2005
автор: женя стінкі