Я Вас боюсь… так солодко, гріховно…
Міцніє страх із часом, як вино.
Так спрагло п’ю жагу і місяць повний.
Стелю бажанням золоте руно.
Я Вас малюю, як художник музу,
Як дощ в повітрі – чорно-білий шум.
Благаю ласки, як бродяга кусень,
Листи печалі на зірках пишу.
Коли ж тече вдоволення по тілу
Невинних мрій, одягнутих у гріх,
Ви губите мої троянди білі,
Уплівши у вінок буденних втіх.
Давно забувся Вам невинний страх –
Не житиме в неволі дикий птах…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360274
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 27.08.2012
автор: Лілія Ніколаєнко