Йде дощ… він такий мокрий і сильний, що здається мені, що та волога проникла до моєї душі.
Йде дощ… він такий же холодний, як і ти. Він весняний, але ще не може дати тепла і радості…
Він ступає поважно, крок за кроком, полишаючи свої мокрі сліди на асфальті… Такий же слід він залишив в моїй душі – сірий, дуже сірий.
Можливо, завтра буде сонце і цей дощ допоможе з’явитись на світ першим весняним квітам. Та чи розквітне моє єство, чи потопне в брудній калюжі, буде залежати тільки від сонця, на скільки сильно воно зможе зігріти мене, замерзлу, своїм промінням…
А зараз йде дощ…
2006р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360243
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2012
автор: Віра Дутчак