Я снігу назбираю з білих хмар,
Щоб остудила голови гарячі,
Хоч на стіні серпневий календар,
А в їх мізках вже вибори неначе.
Чуби тріщать і знову ллють багнюку,
Так прагнуть до державного корита,
Кожен із них нагадує тварюку,
В якої морда вже давно не бита.
Руки в крові, а сльози і прокльони,
Їх не тривожать, бо душі немає,
Вони при владі, ситі мов барони,
Та певно їм, чогось не вистачає.
Прошу вас, зупиніться, з вас вже досить,
В людських сльозах ви можете втопитись
І поки ще народ вас чемно просить,
То я вам раджу – варто зупинитись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360098
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2012
автор: Віталій Назарук