Вимкнути б світло...А може я вимкнула б час...
Надто обтяжливі сни, безпідставні зізнання..
Може весна, може злива врятує нас..
Пізно, не варто.. Я зрештою, не про кохання..
Іноді хочеться щоби рука у руці...
Разом помріяти, разом пограти в мовчання..
Стиха сказати (і щиро) «я вірю тобі»..
Все це позбавлене сенсу.. Я не про кохання.
Тільки удвох...Може десь там на краю землі...
В ніжних обіймах водою спливати до рання..
І усміхатись звабливо вечірній зорі...
Це неможливо.. Я зрештою, не про кохання...
Вірити в диво, читати думки по губах...
Знати напевне про всі найпалкіші бажання...
Дотиком вбити тривогу і знищити страх..
Все це мабуть не потрібне.. я не про кохання..
Разом без всякого...В радості чи у журбі
І кожен день зустрічати, немовби востаннє..
Це не слова, просто я усміхаюсь тобі...
Ніжно...тривожно...і зрештою, не від кохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360083
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2012
автор: Єва Лавінська