Вічні цінності прості,
Прості, непримітні,
Вічні цінності хрупкі,
Ранимі, тендітні.
Мовчазні, негаласливі
Їх наче й нема…
Бо даються нам усім
Просто задарма.
Коли маємо, чи ж цінимо?
Зазвичай, що ні
Хто побільше благ надбав,
Чи ж той на коні?
Ми цінуємо безцінне
Лиш втративши вмить,
Коли на високій ноті
Твій нерв забринить.
Коли нутром зрозумієш,
Було та пройшло,
Більш не буде, не повернеш
З водою пішло …
Не поможуть гроші, друзі,
Вдруге не дадуть
Пройти ту саму дорогу,
То ж вчасно збагнуть
Треба, що ж має ціну?
Справжню ціну, люди!
Щоб не бити, все втративши,
Потім себе в груди.
А безцінним є твій дім,
Де тебе родили,
Живі батьки, що світ білий
Для тебе відкрили.
Друзі ще з дитинства,
Діти і онуки,
Що з бездонними очима
Тягнуть до нас руки.
І справжнє кохання,
Яка повертає
Всіх нас до сприймання
Людського єства
Хто ми? Що ми є?
Чи так проживаєм
Життя ми своє?
А над цим всім - УКРАЇНА,
УКРАЇНА !!! Люди!
У думках вона, у серці
Вона всюди, всюди ...
26.08.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2012
автор: Олекса Терен