Благодійник.
Дощик літній ти срібний.
А можливо золотий.
Та насправді ти безцінний.
Годувальник дорогий.
Для життя ти благодійний.
Як рясний або постійний.
Оживляєш світ ясний.
Це від тебе він живий.
Світ добра тобі підвладний.
Смачний, здоровий ненаглядний.
Твій дарунок просто вчасний.
Спасибі за добро краплистий.
17.07.12. В. Назаренко.
Не бреши.
Як не знаєш не бреши.
Краще чисто все скажи.
Маячню ту не чеши.
Своє майбутнє бережи.
Бо брехня що не верши.
Повертається завжди.
Отримати не спіши.
Не хвилюйся, підожди.
Прийде все через печінку.
Не пропустить селезінку.
То ж не знатимеш спочинку.
За брехливу поведінку.
Лікарі брехню ведуть.
Сто болячок ще знайдуть.
Гроші всі тягнуть почнуть.
Не відбрешешся, дожмуть.
Далі пекло підкрадеться.
Слово боже підведеться.
Вся брехня знову припреться.
Не надійся, не минеться.
Жарку сковорідку лизати прийдеться.
Пригадаєш в цій тортурі.
Всю брехню в літературі.
За чужу теж стрепенешся.
Тільки цим не обійдешся.
Вік цього не оберешся.
У брехні не захлинешся.
До нащадків не звернешся.
В долі їхній відгукнешся.
21.07.12. В. Назаренко.
На замітку.
Як до кого нам звертатися.
Хотілося б розібратися.
Зайвий раз не хвилюватися.
Та впевнено почуватися.
На слизьке не нариватися.
В адекватності переконатися.
У порядності лиш сприйматися.
І важливо не злякатися.
В першу чергу здогадатися.
Все по-людськи постаратися.
А при необхідності помінятися.
До реальності придивлятися.
На добро лиш не сподіватися.
Ворогами не поповнятися.
Свинством теж не вдовольнятися.
Відповідно перейматися.
Не додумайтесь довірятися.
Або з дуру ще розслаблятися.
Порядність може лиш здаватися.
Ну а свинство приживатися.
Своєчасно не розгадатися.
За брехнею приховатися.
І законами прикриватися.
І дуже міцно вкорінятися.
Не бажає потім вимітатися.
Дуже тяжко визнаватися.
Від корита відриватися.
Легко в цьому переконатися.
Людству варто вже помінятися.
Від негідного відмовлятися.
Та по-божому визначатися.
З свинством впевнено розпрощатися.
27.07.12. В. Назаренко.
Вони нам жити заважають.
Всі щось мають, здобувають.
Багатства різні скрізь шукають.
За них і сварки виникають.
Та війни дикі ще тривають.
І все їм мало, щось хапають.
Численні статки скрізь згрібають.
Добро на справді не сприймають.
І за безпеку не подбають.
Про головне не пам’ятають.
Що без здоров’я все втрачають.
Життю радіти не бажають.
Своє призначення не знають.
Лиш тільки барахлом линяють.
Свої мільйони виставляють.
За барахло життя втрачають.
Та іншим жити заважають.
Свою гординю роздувають.
І хибну значимість вітають.
Певно чорти їм підсобляють.
Свої амбіції вправляють.
Не гідно все це досягають.
Праведно жити заважають.
Дурне робити заставляють.
Брехню та хитрощі пускають.
Собі чини різні купляють.
Грошима рабство всяк тримають.
Цим все життя людей хитають.
В них необхідне відбирають.
Безвихідь різну підкидають.
Собі служити заставляють.
Життя псують та відбирають.
По суті пекло роздувають.
Навмисно злидні розмножають.
Цим користуються, впливають.
Цю правду потайки ховають.
Її на світ не випускають.
Брехнею вправно підміняють.
Від цього зиск великий мають.
Собі всі блага загрібають.
А іншим жити заважають.
І на гріхах своїх сконають.
2.08.12. В. Назаренко.
.
А за брехню треба карати.
Неприємно визнавати.
Що маячню прийшлось вивчати.
Життя не гідно витрачати.
Не вийшло вчасно розпізнати.
Як ввесь непотріб відділяти.
Щоб маячню ту не сприймати.
Як всіх негідників пізнати.
Ганебну практику кінчати.
Правдиво факти видавати.
Людську природу проявляти.
Про самодурство забувати.
А за брехню треба карати.
Не годиться ще прощати.
4.08.12. В. Назаренко.
Так ми фермерували.
Тоді часи низькі настали.
Перестройку доконали.
Якийсь там путч сфабрикували.
Союз швиденько розібрали.
Самостійність здобували.
Підприємства закривали.
Народ роботи так лишали.
Всю державу грабували.
За хабарі все роздавали.
Приватизацією звали.
Народу ваучери дали.
Мозки безглуздям заправляли.
А інші в той момент хапали.
Все що могли те видирали.
А попросту бандитували.
Своїх безстижо обдирали.
В людей останнє відбирали.
Первинний капітал клепали.
Потім чини собі купляли.
Порядними вроді стали.
Та суть свинячу не втрачали.
Свої амбіції втіляли.
Народу геноцид вчиняли.
Колгоспи швидко розваляли.
Підприємства розбирали.
А люди мовчки бідували.
Та тихенько вимирали.
Бо бомжами поставали.
В них останнє відбирали.
Так безжально доконали.
Як непотріб виживали.
Безпритульні сновигали.
Бездомні діти скрізь блукали.
Таку ось самостійність мали.
Злочинці владу упіймали.
Їх мафії конкурували.
Так Україну руйнували.
Народу жити не давали.
За бидло явно рахували.
А ми боролись виживали.
Коли всім землю обіцяли.
То фермерами раптом стали.
Землю обіцяну шукали.
Чиновників все турбували.
Вони нам труднощі кидали.
За довідками все ганяли.
А потім неудоби дали.
Схили що дощі порозмивали.
Які колгоспи приорали.
А люди скот там випасали.
Ті землі врожаїв не давали.
Лише затрат потребували.
Тому їх нам повіддавали.
Та потайки скрізь реготали.
А ми і раді хоч щось взяли.
Надіялись та планували.
Всіляко техніку збирали.
За кредити все купляли.
Та непотріб постягали.
Старалися, працювали.
На полях тих ночували.
Сіяли, культивували.
А нам худобу заганяли.
Та посіви випасали.
І кожен рік таке ось мали.
Структури владні кепкували.
На скарги не реагували.
Злодіїв винних не карали.
В закон для нас не заглядали.
Поза законом, так тримали.
Ми це глумлінням називали.
Ось так собі фермерували.
Як іноді врожай збирали.
За безцінь спекулянтам віддавали.
Вони з нас зиск добрячий мали.
Свою мафію склепали.
Та здорово нас обдирали.
І податківці не лишали.
Ревізії свої вчиняли.
Чималі штрафи накладали.
Та все брехнею прикривали.
А то і по судам тягали.
В’язницею завжди лякали.
На хабарі собі чекали.
А ми їх твердо не давали.
Тому нам обшуки вчиняли.
Всі документи відбирали.
Злочинні справи відкривали.
В суді брехливо обзивали.
Залякували та довбали.
Недоліки різні шукали.
А як діла не вигорали.
Все одно щось підбирали.
І господарство закривали.
Так працювати не давали.
І спекулянти не вщухали.
Непомірно обдирали.
Як запчастини продавали.
Чи пальне те поставляли.
А інші реманент покрали.
В металобрухт все поздавали.
А виручку попропивали.
Ночами спати не давали.
Все крали, крали, крали.
Знаряддя праці руйнували.
На брухт собі переробляли.
Ми захисту тоді не мали.
Хоч і для блага працювали.
Україну годували.
А нас за це ще й зневажали.
Різні здирства учиняли.
Як з кріпаками поступали.
Не всі такому відсіч дали.
Свою діяльність припиняли.
Паї в оренду віддавали.
А нас тихенько закривали.
Навіть бум агу не прислали.
Коли це рішення приймали.
Паї законні не віддали.
Таємне беззаконня мали.
Бо скарги всі ігнорували.
Поза законом нас тримали.
Фермерство в стаж не врахували.
Коли нам пенсію давали.
Стаж попросту фабрикували.
Свавілля як завжди вчиняли.
Злочинно, злісно кепкували.
Беззаконням щиголяли.
Безмірну дикість проявляли.
Владою безкарно зловживали.
Мерзенну сутність показали.
Ось так цей геноцид тримали.
Їх досі ще не покарали.
17.08.12. В. Назаренко.
Про те.
Чи про це, чи про те.
Торохтить завжди пусте.
Що брехня без декольте.
Що завгодно наплете.
Чи довірте, перевірте.
Краще попросту повірте.
Геніальне все просте.
Загадково проросте.
Своєчасно зацвіте.
Та плодами доведе.
Що воно є дійсно те.
І ніде не підведе.
А безтолковість розмете.
24.08.12. В. Назаренко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359940
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2012
автор: volodumur nazarenko