А вершник у сідлі – немов стріла,
Летить у простір, рве повітря груди,
Кінь весь в напрузі, ніби тятива,
Лиш пугачі злітають звідусюди.
Мій коню, друже, ти спаситель мій,
На тебе залишилася надія,
Щоб я не ліг у цій землі святій,
Нехай тобі попутний вітер віє.
Ніхто мене сьогодні не спасе,
Тебе молю, як брата, як надію,
І з ворогами зустріч пронесе,
Хай чисте небо угорі зоріє.
Скоріше в табір, де мої брати,
З якими я нікого не боюся,
Боже спаси, спаси і захисти,
А я Тобі раненько помолюся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359904
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2012
автор: Віталій Назарук