Коли нема для чого жити.
І світло більшим не стає.
Коли журба змішалась з житом,
та поросла в твої думки.
Коли немає більш натхнення.
Коли думки лише сумні.
Все щире промайнуло тихо
Й запалює чужі вогні.
Коли ти вигнаний із себе,
Та загнаний собою ж в кут.
Ти піднімися вище неба
І мабуть просто... затанцюй!
Ти рухай тактом чи безтактям.
Під музику чи під думки.
Хай розум створює спектаклі
І запускає в кров зірки.
Хай рухи затанцюють з ладом,
З безладдям хай танцюють теж.
Ти бачиш? Ти став вільним птахом!
І спалюєш мільярди меж!
Ти дихай танцем! Дихай тілом!
Слова залишаться земним...
Пробуджуй серце зачерствіле,
Пробуджуй сонце разом з ним.
Нехай сіяє над тобою.
Нехай розтопить біль німий.
Ти в новий світ вернувся з боєм!
Ти більш не мертвий...
Ти живий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359892
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2012
автор: Жабокрик