У світ цей пірнаю, як в синь океану.
Сміюся і плачу, напевне, живу?!
Щораз обираю дорогу незнану,
Немов зануряюсь у хвилю нову.
Нелегко собі океан підкорити.
Ще важче дістатись його глибини.
Хіба ж я живу? Лиш навчаюся жити.
До слів дослухаючись з вуст сивини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359873
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2012
автор: Ольга Крамаренко