Мороз і лід, ти вже, напевно, сота,
Із тих, хто не підписаний мені.
Самотні дні, рутина і робота,
Хоч хтось оце від мене відженіть.
Чекаю, їм, посплю і знов чекаю.
На кого? Що? Чому і як? Куди?
Тобі за вибір я не дорікаю,
Лиш дам тобі напитися води.
Запий! Пішло? Чудово, це вже краще,
Я більше не прийду під твій балкон.
Симпатія, любов - усе пропаще,
То відстань не моя, не мій наклон.
Ніколи більш не буду уявляти
Свою наступну, іншу, чергову,
Бо мрію дуже просто розілляти,
Коли реальність стрінути нову.
Присвячено К.С.Г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359863
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2012
автор: Андрій Конопко