* * *

Я  не  хочу  прощатись  з  літом,
А  воно  на  баскім  коні
Вже  зникає  в  жоржинах-квітах
І  махає  "па-па"  мені.
І  кидає  солодким  згустком
На  зціловані  серпнем  вуста
Божевільну  осінню  пустку,
Ту,  що  віршем  в  душі  зроста.
Одинока  і  горда  осінь
Так  без  пристрасті,  
без  прикрас
Тихо  гладить  моє  волосся,
Будить  спогад  п’янкий  про  нас,  
Де  ми  юні  і  божевільні
По  жовтневім  саду  ідем.  
А  стежки  -  рушники  весільні  -  
Стелять  шлях  нам  у  наш  Едем.
2011

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359507
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2012
автор: Флоріана