Поранене небо ледве не стогне,
розрізане навпіл промінням згори:
купається сонце вогнисто-червоне,
в тиші озерній -хлюпіт води.
Я відчуваю присмак свободи,
воля свідомості в супереч сил,
не на колінах перед дивом природи,
й не на руїнах зболених тіл.
Я відчуваю легкість польоту:
дотику неба в захмарній глуші ,
з сонцем купаючись,сутності проти,
лікуючи рани своєї душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359476
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2012
автор: Межа реальності